¶ Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.

 ¶ Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.

 ¶ З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.

 ¶ Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.

 ¶ Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.

 ¶ Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.

 Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.

 ¶ Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.

 ¶ Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.

 ¶ Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.

 ¶ Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.

 ¶ Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.

 ¶ Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!

 ¶ Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?

 ¶ Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.

 ¶ Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.

 ¶ Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.

 ¶ Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.

 ¶ Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.

 ¶ Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.

 ¶ Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.

 ¶ Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.

 ¶ Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.

 ¶ Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.